Держава в смартфоні -для України це,поки що,фейк

В останні дні січня та на початку лютого 2020р. уважно прослухав виступи основних ідеологів і організаторів виконання цієї ідеї вису нутої нинішнім Президентом України Зеленським В.О. ще  під час проведення ним передвиборчої компанії в середині 2019р.Багато декларацій і агітаційних промов довелося почути від міністрів Дубі лета та Федорова,зокрема на шоу Савіка Шустера "Свобода слова" 31.01.2020р. та у спецвипуску "Головна тема"на каналі "Україна" 01. 02.2020р. Нажаль,ці виступи прозвучали як віддалені наміри уряду, які  зовсім не мали нічого спільного з загальнонаціональною, чітко та всебічно прорахованою і скоординованою програмою дій, попри заяви доповідачів про амбітні плани заміни до кінця поточного ро ку застарілих,на їх погляд,паперових технологій сучасною техноло гією взаємодії будь-якого громадянина України з її державними ор ганами виключно через смартфон...

При цьому всьому,візаві не змогли змістовно відповісти на актуаль ні питання опонентів та ведучих,продемонструвавши повну необіз наність станом справ у загальнодержавному вимірі та відсутність си стемної роботи уряду в цьому напрямку.А замислитись є над чим:

1.Компьютерна грамотність.За їхнім же визнанням,тільки близько 15% населення України,за рівнем своєї обізнаності,можуть сьогодні бути потенційними користувачами пропонуємих ними технологій та близько 53% мають рівень нижче середнього.Такий стан комп'ю терної безграмотності можна порівняти,хіба що, з суцільною безгра мотністю у дореволюційні часи,коли,  дуже мала кількість населен ня могла читати,писати та лічити.Щоб довести суспільство до сього дняшнього рівня суцільної грамотності знадобилися довгі десятилі ття та неймовірні зусилля влади всіх рівнів, всього суспільства , нео сяжні обсяги фінансування та тотальна мобілізація інших ресурсів. І це при тому,що обов'язковому  лікбезу,в той час, не піддавалися старші покоління. Освоєння ж сучасних компютерних технологій-процес набагато складніший ніж азбука та таблиця множення. До того ж, відповідний навчальний процес стосуватиметься всіх дорос лих  і для всіх має бути обов'язковим. Як, за таких умов,до кінця поточного року вирішити питання суцільної компютерної грамот ності населення України-високоповажні автори прогресивної ідеї, схоже,й гадки не мають.Про розробку та втілення відповідних загальнодержавних програм та потрібні для цього обсяги фінансу вання, взагалі не йдеться та і в держбюджеті на 2020рік також  цю всеосяжну революцію не враховано.

2.Покриття інтернетом.Ведучі програм і, присутні в студіях, опонен ти наводили приклади і демонстрували, заздалегідь відсняті, сюже ти про відсутність покриття інтернетом,не тільки віддалених куточ ків України а й,навіть, окремих районів столиці.Як і коли має вирішу ватися ця проблема доповідачі також не мають уявлення.А,між тим,тут є великі складнощі технічного характеру,починаючи з вико нання всебічно узгоджених проєктних робіт.Окрім того,як і у попе редньому випадку,у затвердженому держбюджеті,не кажучи вже про місцеві,не передбачено, в поточному році, фінансування таких робіт та і хто їх буде здатен виконувати-теж є велике питання...

3.Наявність гаджетів у населення.Якщо йдеться про державу в смартфоні,то у кожного громадянина України має бути,як мінімум, сучасний смартфон,інакше він не зможе взаємодіяти з державою та буде,у такий спосіб, уражений в правах,що не допускається Консти туцією. Сьогодні смартфон коштує,в середньому,близико 10000 гри вень та підтримання його експлуатації становить не одну сотню гри вень щомісяця.Тобто, для пересічного громадянина,що,як правило, отримує від держави субсидії на комуналку,придбання та подаль ше утримання смартфону буде не дозволеною розкішшю.Зі смарт фонами залишаться ті самі 15% населення,про які йшлося на початку. В іншому випадку держава має виплачувати додаткові субсидії на періодичне придбання смартфонів,бо їх моральне старіння відбувається в короткий час і постійно прискорюється,та на їх щомісячну експлуатацію,враховуючи,що відповідні тарифи також будуть постійно змінюватись і,як свідчить практика,не в менший бік.

4.Зручність користування.Замало бути, кожному мешканцю Укра їни, чи то громадянину іншої держави,що вступає з нею у правовід носини,ком'пютерно  грамотним та досвідченим юзером,-потрібно ще й володіти цілим арсеналом паролів доступу та інших засобів подолання захисту інформації,щоб увійти в режим  виконання тих чи інших операцій. Оскільки ці паролі є святая святих і передавати, та, навіть,показувати їх не можна будь-кому і за  будь-яких обста вин а десь записувати дуже ризиковано,бо вкрадуть,користувачеві варто всі їх тримати  у власній пам'яті,що буде неможливим, зважа ючи ще й на вимогу їх періодичного змінення,як одного з основних заходів особистої безпеки. Користування цифровим підписом це теж непроста новація для пересічного громадянина,особливо у похилому,а тим більше, старечому,віці.

5.Взаємодія з наявними архівами. Запити громадян до Держави через смартфон, у переважній більшості випадків,будуть пов'язані з необхідністю взаємодії з раніше сформованими та, до цього часу, не оцифрованими архівними документами,державними актами довічного зберігання тощо.Широко розрекламовані попередньою владою єдині державні електронні реєстри не витримують жодної критики і не спроможні виконувати функцію істини в останній інстанції іменем Держави Україна, внаслідок відсутності між ними взаємоузгодженості,системності під час їх створення та кричущої безвідповідальності відповідних державних органів у питаннях їх професійного своєчасного наповнення,належного адміністрування, надійного захисту, безперебійного функціонування та взаємодії. Що з цим робити? Жодних коментарів від влади не пролунало. Незрозумілим залишилося і подальше формування архівів,адже якщо,у подальшому, ми відмовляємося від паперових носіїв,які за минулі століття,й досі ще не навчилися довгостроково зберігати,то яким чином ми будемо вибудовувати архівну справу майбутнього, тобто виключно на електронних носіях,які легко піддаються знищен ню, шляхом різного роду умисних опромінювань та й природній вплив магнітного поля землі,протягом довгострокового, а тим біль ше, довічного, зберігання,на такі носії до цього часу не вивчений і у світовій практиці відсутній.

6.Безпека тотального застосування нових технологій.Дубілета спитали про безпечне функціонування системи, на що він відповів, мовляв, Ви ж користуєтеся банківськими картками...Тобто міністр з сучасним,як він вважає,мисленням,не переймається взагалі пробле мами інформаційної безпеки.Його геть зовсім не турбує всеосяж ний загальнодержавний,(для цілої низки країн) параліч найсклад ніших систем управління, побудованих на IT та е-технологіях,який було влаштовано кілька років тому, невідомими, до цього часу, злочинцями, шляхом  запуску ними, у світовий інтернетпростір, комп'ютерного віруса "Petja",хоча нездатність, навіть на міжнарод ному рівні, виявити джерело вірусної атаки та покарати злодіїв, є тривожним сигналом для реалізації амбітних проєктів нових облич в сучасній українській владі та ставить хрест на ефективності наяв них органів кібербезпеки держави.Але,не тільки кібератаки глобаль ного рівня мали б викликати занепокоєння ідеологів держави в смартфоні.Локальна вразливість електронних систем є сьогодні невирішеною проблемою на світовому рівні. Шахрайських схем щодо викрадення електронної інформації,маніпулювання нею, факти рейдерського захоплення майна і,навіть, великих господарю ючих  об'єктів тощо,стали буденними явищами в державі і вони сьогодні не забезпечені надійним захистом. Не дарма,окремими державами відпрацьовуються стратегії майбутніх кібервійн, наслід ком яких може бути повне знищення всього,що побудовано на е-технологіях і, у такий спосіб, технологічно розвинуті держави,у яких все у смартфоні,за розрахунками таких стратегів,першими зазнають повний занепад.

7. Резюме.Наведено лише декілька проблемних напрямків в яких треба наполегливо і  результативно працювати,однак,насправді, їх набагато більше і перелічувати їх  можна довго,щоб усвідомити неможливість створити в сьогодняшній Україні державу в смарт фоні за один рік.Від прибічників такої "турбоідеології"чуємо еківокі на адресу старших поколінь,що вони,мовляв,побоюються подібно го "креативу"бо застаріли й не налаштовані на прогресивні зміни... Хочу нагадати таким "стартапам",що у 60ті роки минулого століття, навіть,у провідних конструкторських бюро СРСР з ракетобудування та космічної техніки, розробники не користувалися навіть калькуля торами,бо їх  ще не існувало в союзі.Всі найскладніші розрахунки виконувалися за допомогою логарифмічних лінійок та на рахівни цях -і це в галузі,на яку тодішня держава  нічого не шкодувала. Тож,те що ми маємо сьогодні в інформаційних технологіях, створе но саме попередніми поколіннями.Треба про це пам'ятати,як і про те,що згаданий тут стрибок у технічному прогресі,багато в чому, стався внаслідок продуманості і всебічної узгодженості та екомомічної прорахованості нових проектів на довгі роки.Не дарма,існувало правило розробника вводити не більше 30% нова цій в існуючі та відпрацьовані, в реальних умовах,проєкти,що дове ли свою ефективність.Може і до держави в смартфоні треба стави тись більш зважено та обережно,вдало комбінуючи з існуючими правилами і технологіями,якщо вони добре себе зарекомендували за багаторічним досвідом,або,поки що не мають гідної альтернати ви.... Рівнятись на Естонію,звичайно, корисно але без фанатизму, адже є сенс враховувати її крихітні виміри, у порівнянні з Україною, членство в ЕС,де вона є більш захищеною та має більш спрощений доступ до новітніх технологій,рівень компютерної грамотності її на селення,що дозволив вже у 2005році здійснити онлайн голосування на загальнодержавних виборах і.т.і.

 

 

Біографія

Статистика