Мета бандократії і її засоби досягнення мети

Коли півтора роки тому тільки-но починалася кампанія фабрикування низки кримінальних справ проти Тимошенко Ю.В. та окремих членів її команди, як екс‑Прем’єр-міністра України, Юлія Володимирівна ще тоді одразу зазначила, що метою цих зухвалих наїздів є недопущення лідерів опозиції до участі у парламентських виборах, і ми дійсно зараз саме це спостерігаємо.

Однак, здається, що така мета є не єдиною і не всеосяжною – вона є набагато ширшою і полягає також у наступному.

У бандитських угрупувань, що сьогодні керують державою, є тупа жага помсти видатним громадським діячам за багатократно організований ними спротив бандитам і бандитизму у владі.

Адже в минулому були і прямі випади опозиційних політиків, що безпосередньо адресовані першим особам злочинних угрупувань в Законі. Деякі з них закарбувалися не тільки у їхній образливій свідомості. Пам’ятаємо, як під час виступу Кучми у Верховній Раді України Луценко Ю.В. поклав перед ним лапті на трибуну, а той судорожно їх змахнув на підлогу. Як Луценко Ю.В. вселюдно спалив опудало Кучми в ході однієї з перших масових акцій «Україна без Кучми». Як той же Луценко Ю.В. підготував для розповсюдження листівки проти зека у владі та приміщення, де вони зберігалися, було атаковано спецпідрозділом «Беркут» і вилучений наклад було знищено. При цьому Луценко Ю.В. з трибуни Верховної Ради України натякнув, що Янукович сам здогадався про кого йдеться, адже у листівках прізвища Янукович не згадувалося.

Юлія Володимирівна також неодноразово прилюдно пошивала у дурні Януковича у всіх його спробах вступити з нею у публічну дискусію. Страх Януковича перед такими діалогами набув нечуваних масштабів, що призвело до його панічної відмови від передвиборних дебатів на Президентських виборах 2010 р., всупереч вимогам чинного, на той час, Закону України «Про вибори Президента України», і це поставило його у ще більш жалюгідне становище, ніж він би зазнав фіаско у цих дебатах. Окрім того, Янукович розумів, що Ю.В.Тимошенко, яка спромоглася свого часу організувати і вивести на вулиці сотні тисяч громадян, в тому числі під час Помаранчевої революції, є для нього і його клану, руйнівною небезпекою.

Категорична незгода Ю.В.Тимошенко з результатами виборів Президента у 2010 р. і намагання їх оскаржити у судовому порядку зробили перемогу Януковича «пірровою» і вщент зруйнували ейфорію переможця. Замість пихатих святкувань бідолазі прийшлося шукати, разом із своїми поплічниками, способи руйнації судового процесу, що було зроблено звичними для нього прийомами – посадами і не тільки, було перекуплено Портнова і його команду, що здійснювали всю підготовку і супроводження матеріалів судового позову Тимошенко Ю.В. Зупинивши у такий спосіб судовий процес, Янукович зазнав демонстрації неповаги до нього депутатів опозиційних фракцій у Верховній Раді України під час прийняття ним присяги, які покинули залу засідань і тим самим продемонстрували неповну легітимність його як Президента України в очах усієї світової спільноти. Можна і надалі згадувати політичні стусани бандократам від опонентів з опозиції, форпостом якої є партія «ВО «Батьківщина», фракція «БЮТ-Батьківщина», а тоді ще «Блок Юлії Тимошенко».

Однак найбільш вразливим для Януковича і тих, кого він привів до влади, були аж ніяк не політичні суперечки і публічні демонстрації проти нечесно прийдешніх до влади людей. Основна доля провладної люті постала внаслідок цілком конкретних практичних дій опозиційних політиків.

Серед них варто згадати дії тодішнього Міністра внутрішніх справ Ю.Луценка, коли за його офіційною доповіддю у парламенті, МВС було завершено попереднє слідство більш як по 3000 кримінальних справ, пов’язаних із корупцією, та передано їх органам прокуратури для подальшого розгляду в судах різних інстанцій і юрисдикцій, і що за дуже тривалий термін до суду з органів прокуратури потрапило тільки 26 справ, а судові рішення було ухвалено лише по 3-х!!! Цей документальний факт свідчив про повну підконтрольність судів і органів прокуратури Президенту Ющенку, як у подальшому виявилося, співтрапезнику Януковича з єдиного корита, його оточенню, Партії регіонів та решткам оточення Кучми, адже всі ці кримінальні справи порушувалися проти їхньої братви, що була і сьогодні є локомотивом кримінальної та корупційної діяльності у владних ешелонах України. Найбільш яскравим і показовим був арешт Бориса Колєснікова (нині Віце-прем’єр України) та тримання його у Лук’янівському СІЗО протягом певного часу.

Ю.В. Тимошенко, як Прем’єр-міністр, видаливши у 2008 році посередника «РосУкренерго» з газового ринку, нанесла нестерпний удар по особистим статкам В.Януковича і В.Ющенка одночасно, і саме на цьому відбулося співпадіння інтересів двох, здавалося б (заклятих) опонентів у знищенні у будь-який спосіб Ю.В.Тимошенко як політика, як лідера однієї з найпотужніших політичних сил України, розчавленні і розпорошенні цієї політичної сили як такої. Якщо додати до цього образу Ющенка В.А. на Тимошенко Ю.В. за те, що її рейтинг у суспільстві в рази перевищував його особистий та ще й панічний страх Януковича перед Тимошенко Ю.В. і Луценко Ю.В. як основними організаторами, натхненниками та командувачами Помаранчевої революції, не складно уявити той кумулятивний виплеск люті перших особистостей держави на цих двох мужніх людей, що цілком присвятили себе Україні, і вирішити з ними питання як з Портновим, за звичайними для них схемами, не вийде, було прийняте єдине правильне, на їх думку, рішення: «Посадити за будь-яку ціну і у будь-який спосіб». Тобто нинішня влада пішла тим самим шляхом що й Кучма колись, наступаючи на одні й ті ж самі граблі, бо арешт Ю.В.Тимошенко у 2001 р., за Президентства Кучми, по сфабрикованих справах, в подальшому виявився одним з найпотужніших каталізаторів його політичного набуття.

Натомість іншого способу заткнути рота і прибрати з політичної арени цих лідерів опозиції жодна бандитська олігархічна влада знайти не здатна.

Тим не менше, ця зграя (і тоді і зараз, це майже одне й теж саме) робить вигляд політичної невмотивованості знущань над цими політиками, зловживаючи нечесно здобутими владними повноваженнями, хоча усьому світові відомо про фактичні обставини політичних переслідувань та вибіркового судочинства в Україні.

Наступна мета бандократії, що чітко простежується у ганебних політичних переслідуваннях, полягає не у бажанні притягнути до відповідальності Тимошенко Ю.В., Луценка Ю.В та їх однодумців у владі, бізнесі, політиці тощо в ім’я «встановлення справедливості» за нібито скоєні ними злочини перед народом України, а, використовуючи ім’я держави і усю повноту владних повноважень, тримати їх якомога довше у повній ізоляції від суспільства, щоб не допустити повторення політичної долі Кучми та Ющенка. Саме для цього і відшукуються та по крихтах збираються хоч якісь шматочки компромату, які б дозволили відкривати нові і нові кримінальні справи проти цих справжніх лідерів нації та, імітуючи один за другим їх судовий розгляд, кожного разу додавати й додавати нові терміни ув’язнень та мільярдних (нікчемних і необґрунтованих нічим) матеріальних стягнень, особисто наживаючись у такий цинічний спосіб. І ні до чого їм ані Закони, ані Конституція.

Все інше, що відбувається навколо опальних опозиційних політиків, - суцільна мішура і відверті політичні переслідування.

От було б добре, якщо б настільки ж ретельно сьогоднішня бандократія досліджувала діяння своєї братви, яка дійсно заслуговує на підвищену увагу неупереджених правоохоронних і судових органів.

Цікаво було б дізнатися об’єктивну інформацію і принципову неупереджену правову оцінку щодо:

- необґрунтованого і непродуманого придбання корейських потягів «Хюндай»;

- закупівлі непридатних до інтенсивної експлуатації, ненадійних і неекономних швидких допомог за завищеними цінами;

- закупівлі партії шкільних автобусів поза конкурсом;

- штучного і навмисного розвалу підприємств з наступним їх банкротуванням і придбанням наближеними чиновниками і олігархами за безцінь, як, наприклад, шахт у Северодонецьку;

- розбійної спадщини Черновецького, що лише за офіційними даними роздере банив, разом із «молодою командою» більше 2000 га землі та безлічі нерухомих об’єктів на території м. Києва, а також 70 млрд.грн з місцевого бюджету Києва;

- списання 24 млрд.грн боргів «Обленерго», що є власністю олігархів;

- протизаконного будівництва вертолітних майданчиків, їх інфраструктури та придбання гелікоптерів за бюджетний кошт для Президента України;

- невиправданих витрат на забудову під ЄВРО-2012, в тому числі аеропортів, стадіонів, доріг і т.і.;

- позаконкурсної і з сумнівною метою закупівлі по завищених цінах відеокамер для виборчих дільниць;

- незаконного повернення 11,2 млрд. м. куб. газу до «РосУкренерго», цілком законно вилученого свого часу урядом Ю.В.Тимошенко на користь держави;

- стрімкого, мало не подвійного, підвищення цін на бензин на фоні такого ж падіння світових цін на нафту у порівнянні з 2008-2009 роками;

- хабарів і подачок у ВУЗах, школах, медичних закладах, що стало нормою;

- невідповідного витрачання кредитів МВФ та викликаного цим закриття кредитних ліній;

- продажу дешевого газу внутрішнього видобутку на експорт по світових цінах, натомість надання населенню дорогого російського газу;

- таємниці заволодіння Міжгір’ям;

- зростання у 18 разів статків сина Януковича за два останніх роки та безлічі інших економічних злочинів.

Але за часів цієї влади ми таких рівних для всіх громадян України підходів нажаль не дочекаємось…

 

Біографія

Статистика